Книжка Дмитра Стуса «Василь Стус: Життя як творчість», що з’явилася друком у видавництві «Дух і Літера» в серії «Бібліотека спротиву, бібліотека надії», присвячена вузловим моментам біографії його батька, великого поета. Леонід Фінберг (головний редактор видавництва) назвав її «блискучою книжкою про генія української культури ХХ століття». «Я не вірю, що в нас іще не сформувалося громадянське суспільство, ‒ говорить на презентації Дмитро Стус. – Адже вся спадщина Василя Стуса збереглася саме завдяки людям із громадянською свідомістю, а не завдяки владі або політикам. А моя книжка – це не хроніка героїзму. Я підійшов до постаті Стуса з іншого боку. Мені було цікавіше те, як він себе робив, ключові моменти його розвитку як людини».
Розмова про Василя Стуса передбачувано не могла не заторкнути теми Донбасу. «Мені очевидно, що сформуватися таким Василь Стус міг лише на Донбасі», – наголошує Дмитро Стус. При цьому він згадав особливу атмосферу Донеччини радянських часів, право сильного, що когось ламало, а когось загартовувало. Зрештою, в самій книжці слово «Донбас» нерідко фігурує в сполуці з епітетом «волелюбний». Дискусійний епітет, але його дискусійність не ставить під сумнів важливість регіону, де зростав поет, для його становлення.
А чи не найскладнішим для себе моментом у роботі над книжкою автор назвав необхідність узяти правильний і коректний тон у розмові про батька. При цьому Леонід Фінберг підкреслив, що і про Стуса, і про його покоління треба ще багато говорити й писати, адже ми перебуваємо у великому боргу перед ними – їхню творчість, їхні постаті потрібно й далі популяризувати.
