У видавництві «Смолоскип» вийшла друком книжка Валерія Чередниченка «Про філателію всім». Як запевняє автор і видавці, це перший український посібник із колекціонування марки, а отже, справжня подія для вітчизняних прихильників цього хобі. Утім, коли читаєш видання, розумієш, що воно буде цікавим не лише філателістам, а й людям, які мають до філателії далекий стосунок.
«Про філателію всім» складається з кількох частин. Початок ‒ це взагалі історія друку та колекціонування марок. Аж від 1840 року, коли Роуленд Гілл створив марку номіналом один пенні із зображенням британської королеви Вікторії, що відома нині під назвою «Чорний пенні». Розглядаючи світову історію поштової марки, Валерій Чередниченко переходить, ясна річ, і до України ‒ розповідає про наші перші марки, створені під час нетривалих спроб утвердження державності 1917 ‒ 1920 років. А також ‒ про доволі унікальне явище ‒ першу й останню марку Радянської України, випущену 1923 року. Що ж, у 1920-ті, невдовзі після утвердження більшовиків при владі, з формами об’єднання радянських республік іще експериментували, тож часом у них виникали додаткові ознаки державного суверенітету. Потім ні про які марки УСРР і УРСР уже не могло бути й мови ‒ хіба що про українську тематику зображень на марках тих чи інших держав. Зате, розповідає Чередниченко, були українські «непоштові» й «недержавні» марки, що друкувались у діаспорі на Заході, скажімо, пластунські марки. Основний же розвиток української марки, звісно, припадає вже на часи незалежності. Цікаво, що до книжки, загалом багато ілюстрованої, ввійшли й зображення найновіших марок, сюжети яких присвячені Революції Гідності та війні на Донбасі.
Іще один ключовий розділ ‒ «Анатомія марки». Мені здається, що саме він іще навіть більшою мірою, ніж історична частина книжки, здатний «заразити» філателією людей, котрі раніше цим цілеспрямовано не займалися. Адже саме тут можна прочитати, за якими саме ознаками створюються колекції, дізнатися про різні «стилі» збирання марок, про відповідні цікаві історії. Наприклад, виявити, що деякі колекціонери шукають не просто будь-які марки, а виключно ті, на яких у зображенні чи супровідному тексті є помилки. Є колекції тематичні, пов’язані з певними країнами, зосереджені виключно на погашених або непогашених марках тощо.
Не обійтися в такій книжці без словника. До уваги читачів ‒ десятки спеціальних філателістичних термінів та іншої «організаційної» інформації (зокрема й організаційної в буквальному сенсі: Валерій Чередниченко не забув описати структури й асоціації, в які групуються збирачі марок України). Уся ця «технічна» інформація насправді зовсім не «суха». Навпаки, вона виразно ілюструє те, як філателія, що може здаватися комусь не надто осмисленим, простим і механічним заняттям, виявляє себе культурним явищем, способом діалогу зі світом та пізнання дійсності.
А якщо ви й не вирішите після прочитання книжки «Про філателію всім» поповнити ряди колекціонерів, то одне можна гарантувати ‒ ви вже дивитиметеся на поштові конверти й марки зовсім по-новому та більше звертатимете уваги на їхній сенс. Що особливо символічно й важливо в той період, коли через розвиток електронних комунікацій листування стало менш навантаженим буденністю, а все більш виразно акцентується як елемент культури.
