«Куди рухається світ». До збірки відомого історика, професора Ярослава Грицака увійшли його вибрані записи, надруковані у 2011 ‒ 2014 роках в блогах «Газети по-українськи» та zaxid.net, журналі «Країна», сайті «Критика» тощо.
«Вона продовжує мою попередню книжку «Життя, смерть та інші неприємності», ‒ пише у передмові автор. ‒ Об’єднують їх дві теми. Першою є спроба поставити українську проблематику у світовий контекст, другою ‒ тема цінностей. Обидві стосуються одного питання: чому одні нації багаті, а інші бідні? Чи існує якийсь рецепт, щоб позбутися бідності? Мене найбільше переконує і приваблює така відповідь: якщо хочеш вийти з пастки бідності, треба подолати минуле. Власне, це і є головною темою моєї книжки».
Назву збірці дала однойменна лекція, прочитана у Львові наприкінці 2010 року. В ній Ярослав Грицак намагається розібратися, що лежить в основі благополуччя тієї чи іншої країни, звертаючи увагу на просту і вже працюючу в багатьох країнах формулу «демократія+ринок». Власні спостереження і роздуми (наприклад, про роль Джона Леннона чи Івана Франка) поєднуються з дописами на основі досліджень про корупцію чи рейтингу країн світу щодо головних показників якості життя. Ще 2011 року він розмірковує і над можливістю нової революції, стверджуючи, що вони загалом є непередбачуваними, не мають однієї причини і стаються не тоді, коли гірше, а й нерідко тоді, коли краще. Бо в гіршому випадку людині не до революцій, вона мусить виживати.
Ярослав Грицак вважає, що Україні, в першу чергу, потрібні не політичні революції, а революція цінностей, «перезавантаження», тобто гра за новими правилами, яку впроваджуватиме вмотивована і рішуча еліта. В текстах за 2014 рік історик запевняє, що українську націю потрібно не будувати, а модернізувати. На презентації книги автор висловлювався досить оптимістично, акцентуючи, що нинішня криза для України є шансом, адже саме на пограничних територіях в часи кризи можуть з’явитися нові рішення для всього світу. Ставку він робить на молоде покоління з іншими цінностями. «Головне, щоб вони не зіпсувалися корупцією, ‒ говорить історик. ‒ Також необхідні незалежні суди, дерегуляція економіки і освіта, що виховує цінності».
